світати
Світати, -тає, гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Ой без милого соловейка і світ не світає.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 109.
Том 4, ст. 109.