рогач
Рогач, -ча, м. 1) Ухватъ. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. 2) = рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. 3) = олень. 4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Ум. рогачик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 27.
Том 4, ст. 27.