пушкарь
Пушкарь, -ря́, м. 1) Артиллеристъ. 2) Стрѣлокъ. 3) Родъ сельскаго полицейскаго (въ Галиціи), вооруженнаго ружьемъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 503.
Том 3, ст. 503.