пушити
Пушити, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Взрыхлять. Пушив свою яблуню. 2) Дѣлать полнымъ, вздувать. Мовчанка не пушить і черева не дме.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 503.
Том 3, ст. 503.