повозити

Повозити, -жу́, -зиш, гл. 1) Повозить. повозити попа в решеті. Утаить грѣхъ на исповѣди. 2) Свезти. Повозив уже всі снопи з поля.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 225.

Випадкові слова

Побанити, -ню, -ниш, гл. Помыть (посуду, утварь, мебель, мясо, овощи и пр.). Мнж. 121. Ложечки побаню. Мнж. 32. Горшки побаню. Г. Барв. 356. В роті побанити.

повністю...

Обклад, -ду, м. Дифтеритъ.

повністю...

Виманювати, -нюю, -єш, сов. в. виманити, -ню, -ниш, гл. Выманивать, выманить. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш. Ном. № 4650. Такий убогий, що кошенят з запічка нічим виманити. Ном. № 13491.

повністю...