булка
Булка, -ки, ж. 1) Булка, бѣлый хлѣбъ. Що ж ти напік булок? Шкода собаці булки; не ззість, тілько покаляє. 2) Отдѣльный хлѣбъ. Булка хліба. 3) Деревянный шаръ, употребляющійся въ игрѣ того-же имени. (шаръ гоняютъ палками но льду). Учора я дививсь, як хлопці гуляли на толоці.... то в дучку булку заганяли. Ум. булочка. Булочка хліба лежить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 109.
Том 1, ст. 109.