булеґа
Булеґа, -ґи, ж. Ув. отъ булка. Голова була голена, тілько оселедець спереду (його через те й прозвали булеґою, що в його голова була так як булка обголена).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 109.
Том 1, ст. 109.