кава

Кава, -ви, ж. 1) Кофе. Та готуй їй чай, та готуй їй каву. Левиц. І. 318. 2) Сивая ворона. Чорні кави, чорні врани круту гору вкрили. 3) м. Родъ пугала. Часом Галя жахнеться і пошептом питає: — «Що ж як кава прийде?!» — Не прийде, — одказують їй усі. — «А як вовк присуне?» МВ. ІІІ. 68. Пішла б вона гуляши того таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу, а що гірш — турбував її той кава навісний, що не знає вона навіть, де він і сидить у світі — чи у лісі, чи під горою на луці, чи у Дніпрі у нурті. МВ. ІІІ. 72. Ум. кавка, кавонька, кавочка. За дівчиною всі звони зазвонили, а за козаченьком всі, кавки закавчили. Гол. І. 106. Ой ви, павоньки, ой ви, голубоньки, піднесіться вгору. Н. п. Ой кавочки вороночки усе поле вкрили. Н. п. Не жаль мені на кавочку, як на тую на ворононьку. Чуб. V. 458.