кабутати
Кабутати, -та́ю, -єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она ударялась о землю то однимъ, то другимъ концомъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 204.
Том 2, ст. 204.