Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ушнипитися

Ушнипитися, -плюся, -пишся, гл. Привязнуть къ кому, взяться за кого. Мнж. 193.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 372.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УШНИПИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УШНИПИТИСЯ"
Бойко Ii, -ка, м. Горецъ-малороссъ изъ Галиціи, житель погорья стрыйскаго и самборскаго уѣздовъ. Гол. I. Вступл. 712. Дала мене мати за бойка, за бойка, буде мені ще за бойком голова гладойка. Pauli. ІІ. 108.
Вп.... Cм. уп...
В'язатися, -жуся, -жешся, гл. 1) Связываться. 2) Вязаться. Густо сей пояс в'язався. Ном. № 257. 3) О Раст.: завязываться. Мої угірочки густо в'язались в угудині. Ном.
Кривулечка, -ки, ж. Ум. отъ кривуля.
Обвихнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Обвиться. Та срібная сережка — Марусенька, золотий перстенек — Василенко та й обвихнувся коло ручки, коло її русої кісочки. Мил. 134.
Повідгороджувати, -джую, -єш, гл. Отгородить (во множествѣ). Повідгороджували свої городи. Харьк.
Пожуритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012. 2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, — такі сумні сидять. Харьк. Пожурились наші чумаченьки. Рудч. Чп. 91.
Потеревенити, -ню, -ниш, гл. Поболтать. Добре ми з ним потеревенили. О. 1862. IX. 61.
Синівський, -а, -е. Сыновній.
Трихи, трих, ж. мн. Треніе; переносно: возня, хлопоты. Употреблено въ слѣдующей поговоркѣ. Трихи та мнихи, — нема оддихи. Ном. № 10952.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УШНИПИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.