Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Глуздівно нар. = глузливо. Енею глуздівно сказав. Котл. Ен. VI. 87.
Загаси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Потушить, загасить. 2) Утратить. Де ти дів? Уже мабудь загасив? (яку там річ). Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Зами́скрити, -рю, -риш, гл. = замимрити.
Заставля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. заста́витися, -влюся, -вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. Вх. Лем. 417. 2) Биться, побиться объ закладъ. Вх. Лем. 415. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався. Ном. № 11932.
Міща́, -щати, с. Мѣшочекъ.
Мо́торошно нар. 1) Не по себѣ, нездорово. Прокинувся я, — холодно мені так, моторошно. Зміев. у. 2) Страшно, жутко. Жінко! мені щось моторошно, — чи пити, чи не пити? Котл. МЧ. 372.
Переждати Cм. пережидати.
Путькало, -ла, с. 1) = пугутькало. Вх. Пч. II. 14. 2) = пугач. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Розорити, -ся. Cм. розоряти, -ся.
Щикавка, -ки, ж. = икавка. Коли кого нападе щикавка, то се значить, що хтось його згадує. ЕЗ. V. 191. Ум. щи́кавочка. ЕЗ. V. 191.