одинокий
Одинокий, -а, -е. 1) Одинокій. Він багатий, одинокий — будеш панувати. Чи ж тобі одиноке життя не обридло? 2) Единственный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 39.
Том 3, ст. 39.