Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Довгово́вний, -а, -е. Длинношерстный (объ овцахъ).
Завірю́ха, -хи, ж. Вьюга, мятель. Аж гульк, — зіма впала, свище полем завірюха. Шевч. 84. Завірюха — треба кожуха. Ном. № 626. Ув. завірюшище.
Зго́дяний, -а, -е. Договоренный. Ми ще не згодяні. Черк. у.
Зугледіти, -джу, -диш, гл. Замѣтить, подмѣтить.
Купалочка, -ки, ж. Ум. отъ купала.
Перекладач, -ча, м. Переводчикъ.
Публіка, -ки, ж. 1) Стыдъ, позоръ. Гол. II. 471. Ой сміх і публіка: била жінка чоловіка. Н. п. 2) Позорный столбъ. Желехъ. на публіку сісти. Стать къ позорному столбу. Бо я піду серед села на публіку сісти. Гол. 3) Мужчина или женщина дурного поведенія. Я казала, що Семен чоловік, а Семен публіка, ще й негіда на ввесь світ. Чуб. V. 338.
Роскорпати, -па́ю, -єш, гл. Расковырять.
Скляриха, -хи, ж. Жена стекольщика.
Чорноротий, -а, -е. Съ чернымъ ртомъ. Вх. Зн. 81.