Блиндарь, -ря, м.
1) Волъ, косящій ногами.
2) Нищій.
Козиний, -а, -е. Козиный. Козиний кожух, а вербові дрова, то й смерть готова.
Конюший, -шого, м. Конюшій. Служив у Потоцького конюшим.
Мані́ритися, -рюся, -ришся, гл. Жеманиться.
Обсмоктати Cм. обсмоктувати.
Пообтикатися, -каємося, -єтеся, гл. Обтыкать себя (о многихъ).
Попоносити, -ношу, -сиш, гл. Поносить много. Попоносив по келійках води.
Провіщати, -ща́ю, -єш, гл. 1) Возвѣщать, проповѣдывать. Ти ж (Іван Хреститель) ходивши по містах і селах провіщав: «покайтеся від гріхів». 2) Предвѣщать. Що ж за гомін чудний ходить од краю до краю? Чи він що нам нагадує, чи що провіщає?
Псякувати, -ку́ю, -єш, гл. Бранить, ругать, поносить (какъ собаку). Всяка шельма псякує.
Чура, -ри, м. = джура 1. То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого».
