дерун
Деру́н, -на́, м. 1) Грабитель. Піп-дерун дере і з живого, і з мертвого. То такий дерун, що з Xриста зняв би. 2) Взяточникъ. 3) Чесальщикъ шерсти. Ум. Деруне́ць.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 372.
Том 1, ст. 372.