ряст
Ряст, -ту, м. Раст. a) Primula veris. б) Corydalis solida Smith. в) Scilla bifolia L. г) — білий. Corydalis cava Schveig et Koerth. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. топтати ряст — жить, не топтати рясту — умереть. Мабуть уже йому рясту не топтати. Не довго з того часу стара ряст топтала — через тиждень, чи що, й умерла.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 94.
Том 4, ст. 94.