змагливий

Змагливий, -а, -е. Спорливый, задорный. Він трохи змагливий був. О. 1862. V. 35.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 163.

Випадкові слова

Любе́зний, -а, -е. Любезный. Кв. II. 232. Промов мені слово, о любезний сину. Чуб. III. 16.

повністю...

Полячитися, -чуся, -чишся, гл. Ополячиваться. Самохіть полячилась наша вельможна, гоноровита Русь. К. ХП. 114.

повністю...

Тещухна, -ни, ж. = теща. Чуб. III. 191.

повністю...