клюка

Клюка, -ки, ж. 1) Палка съ крючкомъ, крюкъ. Коли жиди Христа мучили, на роспятію гей роспинали, клюков за ребра гей розбивали. Гол. II. 23. 2) клюки́ робити = ключкувати. Вх. Уг. 245.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 254.

Випадкові слова

Бджілка, -ки, ж. Ум. отъ бджола.

повністю...

Пейстрий, -а, -е. Пестрый. Кобила його пейстра — усі добре знають, а він каже ворона. Борз. у.

повністю...

Дротяни́й, -а́, -е́. Проволочный. Рудч. Ск. І. 60. Озьми, сину, дротянії віжки, зв'яжи милій рученьки і ніжки. Млр. л. сб. 209. дротяна́ запа́ска. Запаска съ вотканной въ нее канителью. Шух. І. 132. Ум. дротяне́нький. Нагаєчка дротяненька, а я молоденька, у тіло влипає, кров'ю залітає. Чуб. V. 494.

повністю...