натирати
Натирати, -ра́ю, -єш, сов. в. нате́рти, -тру́, -треш, гл. 1) Натирать, натереть. Знайшла ріпу, натерла на тертушку. 2) Напирать, напереть. Козаки на піхоту міцно натирали. 3) Настаивать, докучать. Не натирай, бо бачиш, що ніколи.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 526.
Том 2, ст. 526.