насувати

Насувати, -ва́ю, -єш, сов. в. насунути, -суну, -неш, гл. 1) Надвигать, надвинуть. І шапку на очі насунув. Котл. Ен. V. 39. 2) Надвигаться, надвинуться. Піч насунула темна. Г. Барв. 462. 3) Появляться, появиться во множествѣ. Весь город насунув у світлиці. Левиц. І. 263.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 525.

Випадкові слова

Зозулястий, -а, -е. Пестрый, въ черныхъ и бѣлыхъ пятнышкахъ. Козел. у. Уже зозуляста курка не дурно мов півень співає. Хата, 67.

повністю...

Смішитися, -шуся, -шишся, гл. Дѣлать себя посмѣшищемъ. Збіглись вівці, кози, всі попові, та обїли шаровари лепухові.... Не смішися, мій миленький, не смітися, купи собі шаровари та й прикрийся. Грин. III. 326.

повністю...

Козакувати, -ку́ю, -єш, гл. Жить, быть козакомъ. Не козакувать Миколі, бо не буде у його коня ніколи. Ном. № 6291.

повністю...