бібка
Бібка, -ки, ж. 1) Пометъ въ шарикахъ: овечій, заячій, козій. Cм. бибка. 2) Шарикъ маленькій. Ум. бібочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 59.
Том 1, ст. 59.