гладко
Гладко нар. Гладко, ровно, складно, хорошо. Хоч не гладко, аби міцно. Мій батько робив гладко, то й я в його вдався. Чи чарка, чи ківш буде, — не глядять переміни, гладко п'ють, як з лука б'ють до ночної тіни. Ум. гладенько гладесенько. Сравн. ст. гладше.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 287.
Том 1, ст. 287.