воротило
Воротило, -ла, с. 1) = навій. 2) Длинное бревно, которымъ поворачиваютъ мельницу. 3) Часть токарні (Cм.). 4) Родъ ключа для поворачиванія навоя въ ткацкомь станкѣ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 256.
Том 1, ст. 256.