вороний
Вороний, -а, -е. 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. 2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. Ум. вороненький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Том 1, ст. 255.