воронець
Воронець, -нця, м. 1) Вороной конь. Ой дайте мені коня воронця, коня воронця і гострого меча. 2) Напитокъ изъ водки съ медомъ. 3) Раст. а) Paeonia tenuifolia L. б) Spirala Filipendula L.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Том 1, ст. 255.