віяти
Віяти, -вію, -єш, гл. 1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. 2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. 3) Вилять. Пес віє хвостом.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 244.
Том 1, ст. 244.