вікувати

Вікувати, -ку́ю, -єш, гл. Проводить жизнь. Уже ж мені у тебе не вік вікувати, тільки одну та ніченьку переночувати. Мет. Паничі не вікуватимуть на чужині, приїдуть. МВ.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 238.

Випадкові слова

Зате́мни́ти Cм. затемняти.

повністю...

Поплітати, -та́ю, -єш, гл. 1) Оплетать сверху. Щоби коса довший час... добре заплетена трималася, поплітають косу nоплітками. Шух. І. 135. 2) Связывать горшки проволокою. Вх. Зн. 53.

повністю...

Підкат, -ту, м. Вырѣзка ниже широкой части прядильнаго гребня. Сумск. у.

повністю...