ячмінь
Ячмінь, -меню, м. 1) Ячмень, Hordeum vulgare. — го́лий. Hordeum nudum. Звеліла мені мати ячменю жати. мн. ячмені, ячмена. Ячмень на корню. Торік ячмена добрі були. 2) Воспаленіе сальной железки вѣка, hordeolum. Ум. ячме́ник, ячме́ничок, ячміне́ць. Ячменик зійшов. А я житечка не окала, ячменичку не в'язала. Оце у мене, брате, овесець.... оце... ячмінець. ячмінець во 2 зн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 546.
Том 4, ст. 546.