яр I
Яр I, яру, м. 1) Оврагъ, логъ. Ой там по над яром козак сіно косить. Побачив у тім яру хату. 2) Раст. = гав'яр, Acorus calamus L. Ум. яро́к, яро́чок. Недалеко милий оре, ой там за ярочком.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 541.
Том 4, ст. 541.