янчарка

Янчарка, -ки, ж. = яничарка. Ухопив з плеча янчарку, приложився, випалив. О. 1861. XI. 31.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 541.

Випадкові слова

Гріму́чий, -а, -е. Гремящій. Ой ні, не татаре, — християнська сила, мов хмарами грімучими, табор обложила. К. Досв. 7.

повністю...

Селех, -ха, м. = селезень. Рудч. Ск. I. 39. Ум. селешо́к. Чуб. II. 369.

повністю...

Уворужити Cм. уворужувати.

повністю...