щогла
Щогла, -ли, ж. 1) Шестъ. Уставши ж рано, на зорі, найшов, мов прапір Магомета, запаску з алого грезета на довгій щоглі у дворі. Становили шинки по долинах, зводили щогли по високих могилах. Щогла або тичка — довгий дрючок, котрим тягнуть невід під льодом. Перш рубаємо ополонки та й спускаємо невід на щоглах. 2) Мачта. Стоїть корабель: сам золотий, щогли срібні. 3) Часть узды: переплеты, соединяющіе перепілок съ переніссям.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 529.
Том 4, ст. 529.