щит
Щит, -та, м. 1) Гребень крыши избы. 2) Трехугольный бокъ кровли. 3) Щитъ. Возьми спис і щит у руки. 4) Верхушка растенія. А я на тій руті-м'яті щити позриваю. Ум. щиток.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 527.
Том 4, ст. 527.