чуманіти
Чуманіти, -ні́ю, -єш, гл. 1) = чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманів. Чуманіє в голові. 2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо — чуманіємо. Чого він чуманіє? — т. е. чего онъ медлить уходить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 477.
Том 4, ст. 477.