чебрик
Чебрик, -ку, м. = чебрець. а). Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 449.
Том 4, ст. 449.