ціпок
Ціпок, -пка, м. 1) Палка, трость, посохъ. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Ціпком все землю колупав. 2) Хворостина, прутъ. 3) = ши́нка 2. 4) = шофта. 5) Въ оборо́зі (см). тоже, что и бильце. (Cм. бильце 10). 6) = шабе́ль. Ум. ціпо́чок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 434.
Том 4, ст. 434.