вихта

Вихта, -ти, ж. Отработокъ натурою въ видѣ добавленія къ условленной денежной платѣ (при наймѣ земли). Вас. 205.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 198.

Випадкові слова

Хитючий, -а, -е. 1) = хисткий 1. Се хитючий човен. Волч. у. 2) = хисткий 3. Яка хитюча гілька. Нѣжин. у.

повністю...

Надобі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл. = надбігти. Ой надобіг брат до неї: що ж ти собі ізробила? Гол. І. 39.

повністю...

Терлувати, -лую, -єш, гл. = гарманувати.

повністю...