характерник

Характерник, -ка, м. Чародѣй, колдунъ. К. ЧР. 151. Шевч. 363. Став я шукать знахарів та усяких характерників. Стор. МПр. 41.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 387.

Випадкові слова

Хрестичок, -чка, м. 1) Ум. отъ хрест. 2) Родъ орнамента въ мережці. Чуб. VII. 415.

повністю...

Брязкотало, -ла, с. = брязкало. Желех.

повністю...

Оглух, -ха, м. Дуракъ. Оглух царя небесного. Ном. № 6306.

повністю...