фук
Фук, -ка́, м. 1) Крикъ на кого, брань. Фук на фук як піде, то нічого з того не буде. 2) Не убитая но ошибкѣ шашка, за которую берегъ противникъ шашку. 3) Уки́нути фука́. Надуть, обмануть. На рід надія не яка: поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині та й дале, вкинувши фука.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 379.
Том 4, ст. 379.