утік
Утік, утеку, м. 1) Бѣгство. Утік не славен, та пожитечен. Ні до втеку гордій шляхті, ні до оборони. На втіках. Въ бѣгствѣ. 2) Сукровица.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 364.
Том 4, ст. 364.