сутугуватий

Сутугуватий, -а, -е. Жесткій. Тверде в його, сутугувате мясо. К. Іов. 94.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 232.

Випадкові слова

Дола́тувати, -тую, -єш, сов. в. долата́ти, -та́ю, -єш, гл. Дочинивать, дочинить, оканчивать, окончить нашиваніе заплатъ. Долатати кожуха. Лубен. у.

повністю...

Соловей, -в'я, м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. Млр. л. сб. 2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. КС. 1898. VII. 41. Ум. соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку. Мил. 182.

повністю...

Росторопати, -наю, -єш, гл. Понять.

повністю...