соловей
Соловей, -в'я, м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. 2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. Ум. соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 166.
Том 4, ст. 166.