сукупний
Сукупний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Совокупный, совмѣстный, нераздѣльный, общій, цѣльный. Треба, щоб була у нас сукупня вечеря на всіх братів і сестер. Сукупні городи (огороды, не отдѣленные другъ отъ друга). Наша земля сукупна з поповою.У мене сукупні гроші, — тільки й є 25 бумажка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 228.
Том 4, ст. 228.