струг
Струг, -га, м. 1) Стругъ, скобель. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Баштанник сидів коло куріня і щось стругав стругом. 2) Рыба форель, Salmo fario. Ум. стружо́к, струженько.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 219.
Том 4, ст. 219.