строщити
Строщити, -щу́, -щи́ш, гл. 1) Растрощить. Строщити на дрізочки. Ой я тую червону калину строщу і зламаю. 2) Сожрать, съѣсть съ жадностью. Всі строщили сухарі.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 219.
Том 4, ст. 219.