стерпіти
Стерпіти, -плю, -пиш, гл. 1) Утерпѣть, вытерпѣть. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. 2) Вынести, перенести. Хто в біді біду стерпить, а хто в гаразді, — щоб ніколи біди не знав. Кривоніс не стерпів такої одповіді.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 203.
Том 4, ст. 203.