стерня

Стерня, -ні, ж. 1) Жнивье. Рудч. Ск. І. 145. хлі́б на стерні́. Хлѣбъ на корню. 2) Волоса на давно небритой бородѣ, короткіе и жесткіе волоса. Св. Л. 303. Ти хоч би стерню з бороди зняв. Харьк. г. Ум. стерненька.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 203.

Випадкові слова

Ковбан, -на, м. 1) = ковбиця 2. Желех. 2) Короткій толстый обрубокъ дерева, употребляющійся вмѣсто табурета. Вх. Зн. 26.

повністю...

Мру́жити, -жу, -жиш, гл. Смыкать (глаза), жмурить. Болить мені головонька, оченьками мружу. Гол. І. 251. Хоть я ляжу спати, — сон очей не мружить. Гол. І. 349.

повністю...

Обскрібати, -бію, -єш, сов. в. обскребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Оскребать, оскресть.

повністю...