справедливий
Справедливий, -а, -е. 1) Справедливый. Справедливого чоловіка, то й Бог любить. 2) Настоящій. Справедливий чумак був. Котра дівчина чорнобривая, та чарівниця справедливая. Шукай, мати, шукай, мати, справедливої ворожки.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 188.
Том 4, ст. 188.