спірно
Спірно нар. Споро, спорно, успѣшно. У гурті їсться спірно і каша. У дворі плідно, а в коморі спірно. Спірно копає — варт чарку дати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 178.
Том 4, ст. 178.