спірний
Спірний, -а, -е. 1) Скорый, быстрый. Спірний кінь. Сухе жито спірне молотити. Чоловік спірний до роботи. 2) Спорный, прибыльный, выгодный. Набиток злий не спірний. Яке не вилягло та не поплуталось жито, те спірне косити, а те — ні.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 178.
Том 4, ст. 178.