слухати
Слухати, -хаю, -єш, гл. 1) Слушать. В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. Ти кажеш, та нічого слухать, — пустяки говоришь. оцюди́ лиш слухай! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. чмелів слухати. Быть огорошеннымъ ударомъ. 2) Слушать, повиноваться. А та палиця пан називається, треба її слухати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 154.
Том 4, ст. 154.